Творчий портрет

 Погляд у себе

        Одного разу, мудра людина у дитинстві сказала мені,  що я поцілована Богом…

   Лише тепер  стала розуміти ці слова. На щастя, я зустрічала у своєму житті обдарованих  і мудрих учителів. Ще у шкільні роки, коли я мріяла про професію вчителя, у мене зростало бажання бути талановитим учителем. Я знала про те, що ніколи не завдам болю дитині, що мої уроки будуть цікавими і радісними.

   Багатство людини там, де її серце. Моє серце – творчість. Людина повинна бути лампадкою, яка дає світло у темряві, а тепло в холоді. Я відчуваю цей вогонь у своїй душі. Іноді, він настільки мене переповнює, що просто життєвонеобхідно ним ділитися з тими , хто поряд. З людьми треба ділитися усім найкращим (навіть тоді , коли ти знаєш, що вони ніколи цього не оцінять). А навчитися щиро пробачати - найвища духовна насолода.

  Я люблю дітей , люблю їх наївність і правдивість, відвертість і уміння бачити світ таким, яким він є насправді. Я заходжу в клас і посміхаюсь цим сяючим душенькам, ще мить і я така ж як вони - справжня.  Діти приходять у школу навчитися вчитися і творити. Вчитель - той місток, по якому діти переходять у доросле життя. Що я можу дати, чого навчити?

  Вчитель віддає, дарує і згоряє щемливим вогником у своїх учнях і, як фенікс –відроджується в них.

Я пам’ятаю про те, що мені випала неоціненна щедрість торкатися дитячої душі - такої прекрасної, тендітної і беззахисної. Там за дверима, у коридорах свого серця, я лишаю свій біль, гнів, невдачі і несу для дітей все  багатство яким володію.

  Я думаю, що вчитель образотворчого мистецтва повинен бути добрим чарівником в очах своїх учнів. На власному прикладі показувати, як перетворювати буденні речі у щось фантастичне та прекрасне.  Мені пощастило, я займаюся улюбленою справою.  Я - художник і це допомагає мені у моїй професійній діяльності

 Не можу зупинитись в гонитві за досконалістю. Адже мені так важливо навчити учнів мріяти масштабно, фантазувати, не боятись експериментувати і не зупинятись. Постійно шукаю правильні шляхи вирішення багатьох навчально-виховних питань. Я працюю, постійно працюю над собою. Чесно зізнаюсь, так приємно бачити дітей радісними і задоволеними після своїх уроків. Приємно, коли мої учні приводять уже своїх дітей до мена на заняття гуртка.

 У мене ще стільки планів, стільки хочеться спробувати, навчитися, вдосконалитись… Але життя наше – лише помах повік…

 Тому я ціную час. Не витрачаю його на гнів, образи та малодушність.

 Професія вчителя вимагає публічності. Подобається це мені чи ні, але на мене очі звернені. Тому я змушена давати майстер-клас життя для інших, ділитися усім найкращим, зігрівати і освітлювати доки горить моя лампадка.